Виховний захід, присвячений  пам’яті голови колгоспу

Дем’яна Васильовича Лисенка

                                                                           12 листопада 2013 року

У залі оформлено тематичну виставку «Роки летять, а  спогади - назавжди…»

(Лунає тиха спокійна мелодія)

Слайд 1

І. Село на нашій Україні,

Де спіють ранки солов’їні…

Слайд 2

Ой Валяво, моя Валяво –

Швидкоплинная течія,

На розгонах доріг зів’яло

Не одне твоє горде «я».

Слайд 3

ІІ. Розпрягайтесь натруджені думи,

Ляжте в спогадів тепловій…

Трішки жалю і келих суму

У приблудній душі моїй.

І. Усе, чого мені бракує,

Що десь намарив і наснив.

Аж до щему збагну й відчую

Серед цих споловілих нив.

Слайд 4

ІІ. Не віднайдеш ні на жодній карті,

Де колише тишу гомінку,

І чолом схилився до асфальту,

Хутір наш в бузковому вінку.

Слайд 5

І. Все найперше тут і наймиліше,

Що б там день строкатий не казав.

Звідси світ сприймається звучніше

В надвечірнім полум’ї заграв.

ІІ. Тут Марії в тихому горінні,

Як пеньки із зморшками грибів

Прадідівське стережуть коріння,

Щоб у нас поменшало боргів.

І. Відчути б знову гомін ставу,

як хліб підходить у діжі,

і прилягти у теплі трави

В русявім полі на межі,

Слайд 6

І обійнять руками обрій,

Безшумні спалахи зірниць,

Вплести безмежні далі сині

У колисковий спів пшениць,

Ввібрати до запаху, до звуку

На всі літа, на всі розлуки,

як осокою пахнуть луки,

як струменіє сила в руки.

ІІ. Вдарте ще громи весняні

І зацілуйте п’янкі дощі,

Ваші дотики – свіжі рани

На злинялому неба плащі.

Слайд 7

Ой Валяво, моя Валяво –

Швидкоплинная течія,

На розгонах доріг зів’яло

Не одне твоє горде «я».

І. Де б не був, вдалині, буде снитись мені

Сад вишневий і батьківська хата…

Слайд 8

   ІІ.  Протягом усього життя перед кожною людиною стеляться дороги у ближчі та далекі краї. Однак починаються всі життєві стежки від маминого й отчого порогу, від рідної школи, від малої батьківщини – найріднішого села. І спомин про тихі верби над ставом, про чепурний дім, про лагідне сонце і рясний дощ, про запашне яблуко і бабусин борщ не раз і не два зігріває душу подорожнього, додає наснаги та сили для дальшої путі.

Слайд 9

   І.  Валява завжди мала славу села заможного, бо тут одвіку живуть працьовиті, щедрі душею люди.

   ІІ.  Походження назви села точно не встановлене,але, найімовірніше утворилося воно від «валежу», тобто вирубування лісу, який використовували перші поселенці цієї місцевості. Відоме село з XVII століття.

    І.Однак, жили тут люди здавна, бо у Валяві та на її околицях виявлено поселення трипільської культури, епохи бронзи і черняхівської культури, а також кургани періоду бронзи та скіфів.

   ІІ. Уродженцями Валяви є український живописець, академік Григорій Лапченко, (слайд 10) українська художниця Оксана Павленко, (слайд 11) український і російський поет, революціонер Л.К.Махиня та Герой Радянського Союзу Петро Яровий,( слайд 12) письменник Олекса Лищенко (слайд 13).

    І. Щоб творити майбутнє, треба знати минуле, історію, традиції, звичаї. Отож, ми зібралися сьогодні тут, у цій залі, аби спонукати до дальшого пошуку скарбів минувшини, і, можливо, вписати свій рядок у літопис свого роду й родини, свого села.

Слайд 14

ІІ. Вітер котить хвилю золотим ячменем,

Змійкою доріжка в поле пролягла.

І немає в світі кращого для мене,

Рідного, як ненька, нашого села.

Слайд 15

І. Кличе,кличе стежина в поля,

Там дозріло колосся пшениці.

Мене радує рідна валявська земля,

Напуває водою з криниці…

   ІІ. Час пливе невпинною рікою. Минає двадцять третій  рік з того часу, коли залишив нас Лисенко Дем’ян Васильович (слайд 16). За цей час не раз хотілося  написати про незатертий слід у житті нашого села, незниклий скарб у пам’яті і думках односельців, який залишив цей дійсно своєрідний і неповторний чоловік ( слайд 17).

І. До слова запрошуємо директора Валявської ЗОШ Ольгу Володимирівну Костіну.

Виступ О.В.Костіної

ІІ. "Хліб всьому голова"- слова із пісні, яку дуже любив, слова, які можна вважати девізом життя мудрої людини, справжнього господаря на своїй землі, яким був житель с. Валяви Лисенко Дем'ян Васильович. Хоча сказати "був" не зовсім правильно, бо він є і буде у тих справах, у тих спадках, що залишив односельцям.

Лунає пісня «Хліб – всьому голова»

    І. Народився Дем'ян Васильович у незаможній селянській родині. У сім'ї було 8 дітей. Найстарший - Дем'ян. Ріс хлопчиком слухняним, допитливим, старанним. До всього придивлявся, тягнувся допомагати. Батьки першими вступили до колгоспу і працювали там день при дні, а на підліткові плечі лягло все домашнє господарювання та ще й менших Петра, Марію, Варку, Василя треба доглянути й нагодувати. Мати казала, що саме він братів і сестер від голоду врятував.

    ІІ."Батьки на роботі, а він листя з липи нарве, обпарить та й годує малечу", - згадує менший брат Володимир.

     І.У школі навчався добре, та до війни 10-й клас не закінчив.

    ІІ.  Коли в село ввійшли окупанти, як й інших юнаків і дівчат, забрали Дем'яна на роботу до Німеччини. Двічі втікав він з неволі, та все ж потрапив до концтабору. Після війни повернувся в рідне село піднімати колгосп з руїн. Вивчився. 20 років працював. У 1966 році довірили йому керувати колгоспом. 24 роки очолював правління колгоспу "Перемога".

Слайд 18

   І.Саме на ці роки припадає розквіт і розбудова села. Колгосп стає одним із найміцніших господарств у районі, а село належить до експериментально-показових сіл України. Зростають економічні успіхи. Але найважливіше для Дем'яна Васильовича - це люди. Саме для їх добробуту, для закріплення молоді на селі він планує і разом з ними будує. Як пам'ятки його мудрого підходу до розвитку села, стають у Валяві збудовані у ті роки цегельний завод, один із перших у Черкаській області консервний завод на 2,5 мільйони умовних банок, комбікормовий завод, комунгосп.

   ІІ. Наявність робочих місць вимагає молодих невтомних рук. І Дем'ян Васильович частий гість у школі.

Слайд 19

 "Коли я запитав старшокласників, - пише в своїй книжці "Валява -село молодіжне" Дем'ян Васильович, - якими повинні бути умови, щоб молодь прагнула жити і працювати на селі, то одержав відповідь: хороші умови праці, мати роботу до душі, створення умов для стаціонарного, заочного навчання в інститутах, технікумах, задоволення матеріальних і духовних потреб, умови організації відпочинку й оздоровлення, рівень побутового обслуговування".

Слайд 20

    І. І незабаром у селі побудовано красень - Центр культури і мистецтва (слайд 21), у якому працює бібліотека (18 тисяч екземплярів книг), хор, старостою якого був Дем'ян Васильович (слайд  22). Колектив хору стає лауреатом республіканського телеконкурсу "Сонячні кларнети", а в 1980 році одержує почесне звання "Народний самодіяльний".

   ІІ. Поруч з сільським Центром культури і мистецтва починають діяти комбінат побутового обслуговування, торговельний центр, готель, їдальня, кафе. Та приміщення без людей - ніщо. І Дем'ян Васильович шукає досвідчені, творчі кадри. У селі з'являється модельєр із званням "Майстер золоті руки", яка шиє чудовий одяг, влаштовує покази мод, кваліфіковані перукарі, керівники гуртків у Будинку культури, тренери в єдиній в області сільській дитячій спортивній школі, керівник гуртка спортивного танцю, досвідчені вчителі музики в музичній школі. Турбота про майбутнє села спонукає до будівництва нового, одного з кращих в районі, дитячого садка.

Слайд 23

 До малюків у Дем'яна Васильовича особливе, ніжне ставлення. Мабуть, згадував босоноге дитинство своїх братів і сестер. Тож часто навідував до садочка, цікавився проблемами, надавав допомогу.

 І. Турбували Дем'яна Васильовича не тільки високі виробничі показники ( вони були одними з найкращих в районі), а й здоров'я односельців.

Слайд 24

Селянам нема коли по курортах їздити: роботу, домашнє господарство не облишиш. От і виникла у голови правління ідея створити у селі оздоровчий центр з набором таких же послуг, як у санаторіях чи будинках відпочинку. Підтримало ту ідею і правління, і люди. Як надумали, то так і зробили. І став Валявський оздоровчий центр одним із кращих в області. Бо така вже традиція у селі: як робити - то найкраще, навіки.

   ІІ. Не просто головою правління колгоспу для валявців був Дем'ян Васильович, а другом, порадником. З 6-тої години ранку світились вікна його кабінету, були відкриті двері для відвідувачів і майже не було такого випадку, щоб, маючи змогу чимось допомогти, він комусь відмовив. За невтомну працю Дем'яна Васильовича було нагороджено орденами Леніна та Трудового червоного прапора, двічі медаллю "За трудову доблесть", та медалями "Доблесний труд", "Учаснику антифашистської визвольної боротьби", "Ветеран праці".

  І. 9 листопада 1990 року у Валявському сільському Центрі культури і мистецтва виступав колектив обласної філармонії "Росава". Задоволені глядачі розходились по домівках, а Дем'ян Васильович частував гостей у колгоспному кафетерії. Щиро дякував стомленим артистам, які не раз уже побували у Валяві.

ІІ.  —12 листопада в мене день народження і ваш спів був би  для мене найкращим подарунком, - розчулено звернувся Дем'ян Васильович до солістки колективу, народної артистки України Ольги Павловської.

Слайд 25

 - Особливо мені подобається як Ви співаєте мою улюблену "Хліб всьому голова".

-        То ми Вам зараз заспіваємо.

-        Що ви, дівчата. Ви ж і так потомились. Нехай іншим разом. Хіба ми останній день живемо?

Та вже линуло проникливе:

Хліб всьому голова,

Хліб всьому голова...

І. А 11 листопада 1990 року перестало битися серце Дем'яна Васильовича.

Слайд 26

Серце, яке прагнуло обігріти всіх. До останнього свого дня він жив турботою про односельців, які згадуватимуть його добрим словом.

ІІ.  Сьогодні в цій залі присутні гості, жителі нашого села, які працювали разом із Дем’яном Васильовичем. Тож надаємо слово Івану Івановичу Остапенкові.

Виступ І.І.Остапенка

І.  Запрошуємо до слова колишнього сільського голову Петра Олексійовича Лисенка.

Виступ П.О.Лисенка

І. Слово надаємо колишньому головному зоотехнікові Олексію Миколайовичу Басаю.

Виступ О. М. Басая

ІІ. Послухаємо розповідь колишнього працівника колгоспу «Перемога» Василя Петровича Іщенка.

Виступ В.П.Іщенка

Виступи гостей із району.

І. Зажурилася в лузі верба, (слайд 50)

Річка човника тихо гойдає.

Наче стрічка лягла голуба (слайд 51)

У моєму валявському  краї…

ІІ. Тут безкрайня небес голубінь,

Валява в безмежності літа.(слайд 52)

Мабуть, рай таки є, так – це він!

Ця місцина любов’ю зігріта…(слайд 53)

І. Впустіть у свою душу любов до батьківщини та Батьківщини, (слайд 54) і чисті джерела живитимуть ваше коріння завжди і всюди. Патріотами, напевне, не народжуються. Ними стають, коли щиро того прагнуть.

ІІ. На цьому вечір пам’яті (слайд 55)  завершено. Щоб вшанувати світлу пам'ять Дем’яна Васильовича Лисенка, учні школи покладуть квіти до могили на центральному цвинтарі.